Світло Христової віри на наших землях було засвічено ще у І столітті святим апостолом Андрієм Першозваним та його учнями. З того часу воно зростало й ширилося. У 867 році київські князі Оскольд і Дир прийняли Христову віру. В 954 році охрестилася і княгиня Ольга, бабуся Володимира Великого, яка стала першою християнкою на великокняжому престолі Київської держави. Але саме її онуку – князю Володимиру – судилося у 988 році здійснити всенародне хрещення нашого народу. Своїм подвигом він уподібнився апостолам, тому Свята Церква іменує його рівноапостольним та урочисто шанує його пам'ять.

За десятки століть свого буття Українська Церква пережила багато славних і сумних подій. Незважаючи на поневолення, знеславлення, гоніння, заборони, наш народ назавжди лишився непохитним у православній вірі. І сьогодні, коли наша Церква є однією з 15-ти у Диптиху помісних автокефальних Православних Церков світу, ми можемо сміливо сказати, що це – логічне продовження довгого історичного шляху, розпочатого понад тисячоліття тому Володимировим Хрещенням Руси-України.

Наше завдання тепер: разом берегти наш вікодавній непохитний фундамент – нашу православну віру, нашу Українську Церкву та плекати в ній християнську душу нашого народу! Українська Церква – з народом: була, є і буде!